Грошово-кредитна політика України в перехідний період з позиції монетарної теорії
Перехідний період в розвитку економіки України пов’язаний зі зміною форм власності, методів господарювання, організації фінансів, новими економічними відносинами. Все це зумовлює необхідність проведення нової грошово-кредитної політики, яка за досить умовного поділу у своєму розвитку пройшла два етапи:
– перший етап (1991—1994 рр.) характеризується перевагою кейнсіанського регулятивного підходу;
– другий етап (з 1994 р.) характеризується кейнсіансько-монета-рним підходом.
На першому етапі грошово-кредитна політика мала на меті вирішення переважно поточних, короткострокових завдань, які були зумовлені політичними і соціальними заходами. Розв’язання довгострокових завдань з проблем стабілізації цін, забезпечення економічного зростання, підвищення зайнятості тощо відкладалися на майбутнє. В таких умовах проявлялося надмірне втручання органів державного управління в процес господарської діяльності. Ринковий механізм саморегулювання економічного розвитку ще не був створений. Тому конкретні економічні завдання вирішувалися переважно «ручним» керуванням. Це зумовило досить повільне проведення ринкової реформи в Україні і сприяло поглибленню економічної кризи.
Продолжить чтение »
Кейнсіансько-неокласичний синтез як новий етап у розвитку монетарної теорії
Історичний розвиток теорії грошей характеризується двома основними напрямами:
– кейнсіанським, пов’язаним з подоланням безробіття та економічного спаду;– монетарним — спробою вирішення проблеми виходу з інфляційної кризи.
Для кейнсіанського напрямку характерним було подолання безробіття. Проблеми інфляції їх мало цікавили. Більше того, вони навіть пропонували використовувати інфляцію для подолання безробіття. Основною метою сучасного монетаризму було подолання інфляції, а проблема безробіття для них була менш хвилюючою.
Кожен з цих напрямків теорії грошей сам по собі обмежувався локальними проблемами, що не відповідало потребам успішного розвитку економіки. Це особливо гостро проявилося у 70 — 80-х роках, коли розвиток економіки західних країн характеризувався рівномірним зростанням з невисоким рівнем інфляції і безробіття. В цих умовах локальні проблеми для кейнсіанців і монетаристів не зникли. Вони стали хронічними і одночасними, загрожуючи порушити ринковий механізм то безробіттям, то інфляцією, то їх сукупним впливом. Щоб не допустити порушень ринкового механізму, необхідно було здійснювати комплексний вплив на економіку, обмежуючи розкручування інфляції, надмірне безробіття і стагнацію. Ні кейнсіанці, ні монетаристи не мали готових рекомендацій щодо впливу на забезпечення динамічного розвитку економіки. Тому виникла потреба в об’єднанні кейнсіанського і монетарного напрямів теорії грошей з метою здійснення регулюючого впливу на розвиток економіки.
Основні положення сучасного монетаризму щодо грошей і монетарної політики
Сучасний монетаризм виник у 60-х роках минулого століття з метою пошуку шляхів подолання інфляції. Цю теорію не можна вважати принципово новою, а лише відродженням і оновленням неокласичної кількісної теорії, що включила придатні результати досліджень грошового механізму Кейнса і його прибічників.
Формування сучасного монетаризму започаткували представники Чиказького університету на чолі з М.Фрідменом. Найважливіші складові цієї теорії стосуються таких положень:
а) ринкова економіка збалансована і її механізм здатний до повного саморегулювання, якщо зовнішні сили не будуть йому заважати;
б) грошова система — це відносно самостійний і відокремлений елемент сфери реальної економіки. Оскільки держава безпосередньо впливає на зміну грошей в обігу через їх емісію та монетарну політику, то така її діяльність служить засобом дестабілізації для реальної економіки;
в) щоб не допустити дестабілізації ринкової економіки і створення найсприятливіших умов для механізму ринкового саморегулювання, державі необхідно забезпечити найретельніше регулювання грошової маси в обігу — основної причини дестабілізації реальної економіки. Таке регулювання має здійснюватися переважно економічними методами, щоб не допустити прямого втручання суб’єктів ринку в економічну діяльність. Фіскально-бюджетні методи виходять за межі економічного регулювання через свою жорсткість;
Продолжить чтение »
Науковий внесок Дж. М. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей
Досить помітний науковий внесок у розвиток кількісної теорії грошей зробив один з найвідоміших економістів минулого століття Джон Мейнард Кейнс (1883—1946).
Аналізуючи погляди Кейнса на теорію грошей, необхідно наголосити на його визначальних зауваженнях.
1. Дослідження Кейнса не стосувалося кардинальних проблем теорії грошей, тобто їх суті та вартості. Щодо цих питань він відстоював традиційну кількісну теорію грошей номіналістичного спрямування. Кейнс вважав, що гроші — це наслідок діяльності держави, а їх вартість визначав, як результат співвідношення маси грошей і маси товарів в обороті. Він також відмічав, що за незмінності впливу всіх інших факторів на рівень цін, зміни кількості грошей прямо впливають на їх рівень, хоч такий вплив не є прямо пропорційним.
2. Визначальні дослідницькі зусилля Кейнса в теорії грошей стосувалися ролі і місця грошей у відтворювальному процесі. Тут він цілком дотримувався методології монетарної теорії грошей, згідно з якою головним об’єктом наукових досліджень мають бути питання
щодо практичного використання грошей у розвитку економіки, зокрема подолання спаду виробництва і безробіття.
Продолжить чтение »
Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей
Наприкінці ХІХ ст. — початку ХХ ст. відновилася дискусія навколо кількісної теорії грошей. Останнє було зумовлено низкою причин.
По-перше, високий рівень розвитку державно-монополістичного капіталізму і поглиблення загальної кризи капіталізму спричинили активне втручання апарату управління держави в економічне життя країни. Це вимагало від науковців пошуку найефективніших шляхів і методів такого втручання. І вони були спрямовані у сферу грошових відносин.
По-друге, розвиток капіталістичної економіки набув переважно грошово-кредитного характеру. Гроші з простого посередника обміну (нейтральних грошей) перетворилися в капітал і інші фінансові інструменти, а банки стали активним фактором забезпечення суспільного виробництва фінансовими ресурсами у формі кредиту.
В умовах інтенсивного розвитку капіталістичної економіки старе грошове господарство, що базувалося на золотій основі, прийшло у невідповідність з новими потребами економічних відносин Виникла потреба у перегляді класичних постулатів кількісної теорії. Першим, хто усвідомив таку необхідність, був український економіст Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) — професор Університету святого Володимира (тепер Національний університет імені Тараса Шевченка), міністр фінансів України в уряді Центральної Ради. У своїй видатній праці «Паперові гроші та метал»4, опублікованій в 1916 р., він найповніше і найбільш аргументовано піддав критиці кількісну теорію грошей і її класичний варіант, що був викладений у праці І.Фішера. Туган-Барановський визнав правильність «рівняння обміну». Водночас він показав, що І.Фішер нічого нового у кількісну теорію не вніс, а лише виклав стислий вираз кількісної теорії у математичній формулі.
Продолжить чтение »
Кількісна теорія грошей
Монетаризм (від англ. monetary — грошовий) — економічна теорія, згідно з якою, кількість грошей, що перебувають в обігу, є визначальним чинником цін, доходів і зайнятості. Монетаризм виник у США в 50-х рр. XX ст. на противагу «теорії попиту» Дж. Кейнса.
В економічній науці виділяються два підходи щодо аналізу теоретичних проблем грошей. Один підхід пов’язаний з дослідженням внутрішньої природи грошей, який виявляє суть грошей, причини їх появи та функціонування, розвиток грошей та їх історичні форми, формування вартості грошей тощо. Цей напрям включає номіналістичну, металістичну, державницьку, функціональну, марксистську та інші теорії. Представники другого напряму сприймають гроші за їх проявом і тією роллю, яку вони відіграють у відтворювальному процесі.
Продолжить чтение »
Роль грошей у розвитку економіки
Рівень розвитку економіки вважається наслідком функціонування грошей у суспільстві. Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного виробництва і відповідних суспільних відносин. Вона може бути реалізована там, де для цього існують адекватні умови.Найсприятливіші умови для реалізації ролі грошей у розширеному відтворенні були створені за капіталізму, коли товар став загальною формою продуктів виробництва. Економічні відносини в суспільстві були переведені на еквівалентні (ринкові) умови. При капіталізмі робоча сила отримує товарну форму і стає об’єктом купівлі-продажу за гроші. Завдяки розширенню грошових відносин на всі фактори виробництва (засоби праці, предмети праці і робочу силу) просте товарне виробництво перетворилося у капіталістичне. Самі гроші отримали принципово нову якість. Вони стали носієм капіталу, відкрили можливість кожному, хто має вільні нагромадження грошей, легко і швидко їх капіталізувати. Мета капіталістичного виробництва — одержання прибутку — отримала грошову форму виразу. Це зняло будь-які обмеження розвитку виробництва, оскільки нагромадження грошей у формі прибутку не має внутрішніх меж. Їх можна нагромаджувати нескінченно. Тому капіталістичні підприємства все виробляють для продажу. На ринку розвивається конкуренція за отримання більшої суми грошових доходів. Перемагає той, хто спроможний отримати найкращі результати роботи і запропонувати їх покупцям. Тому гроші стають рушійною силою науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, інтенсифікації виробництва, забезпечення високої якості продукції. Створюється могутня стимулююча сила розвитку виробництва.
Продолжить чтение »
Функції грошей
Функції грошей — це процес обслуговування руху вартості у суспільному відтворенні.
Питання про функції грошей вважається одним з найбільш дискусійних у теорії грошей. Розбіжності стосуються не лише трактування окремих функцій, але і їх кількості. Дискусії ведуться між представниками різних теоретичних напрямів і всередині кожного з них. Так, більшість представників марксистської теорії грошей визнає такі їх п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості, світових грошей. Водночас виявляються розбіжності щодо трактування кожної з них. Досить помітні розбіжності у трактуванні функцій грошей серед представників немарксистської теорії. Більшість з них визнає лише три функції: засобу обігу, засобу збереження вартості, одиниці рахунку. Зосередимо свою увагу на п’яти функціях, які виконують гроші.
У функції грошей, як міри вартості, гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів у формі ціни. Вираження і вимірювання вартості товарів не може відбуватися іншим способом як порівнюванням її з товаром, що служить загальним еквівалентом. Лише через кількісне визначення в одиницях товару — еквівалента відбувається вимірювання вартості товарів.
Продолжить чтение »
Грошова вартість
Світова економічна думка розрізняє два аспекти у питанні вартості грошей:
а) вартість грошей як грошей;
б) вартість грошей як капіталу.
Гроші як капітал набувають своєї вартості на ринку грошей під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Тут вартість грошей виступає у формі відсотка.
Вартість самих грошей формується у сфері їх обігу. Тут гроші обмінюються на реальні блага і їх вартість набуває купівельної спроможності.
Мінова вартість повноцінних грошей формується під впливом ряду об’єктивних факторів, набуває відносної самостійності і певний час може відхилятися від їх реальної вартості. Купівельна спроможність цих грошей певний час залишається незмінною після зміни вартості золота як товару.
Мінова вартість золота як грошей, що перебували в обігу, не могла повністю відірватися від реальної вартості золота як товару. Цьому заважала дія закону вартості у сфері виробництва і обміну золота. Якщо мінова вартість, тобто купівельна спроможність монети, знижувалася порівняно з реальною, то підприємства з гіршими умовами видобутку золота закривалися. В результаті реальна вартість золота знижувалася до рівня мінової.
Продолжить чтение »
Форми функціонування грошей
На сучасному етапі розвитку економіки залежно від форми функціонування, гроші поділяються на паперові, кредитні та електронні.
Паперові гроші являють собою нерозмінні на дорогий метал (золото) гроші, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом. Вони законодавчо визначаються обов’язковими для приймання у всі види платежів. Паперові гроші виступають завершеною формою знака вартості. Вони відірвалися не лише від субстанціональної вартості грошей, а й від реальних потреб обігу.
Продолжить чтение »