Організація фінансових відносин підприємств
Підприємства як організаційна форма господарювання можуть здійснювати комерційну (підприємництво) та некомерційну господарську діяльність.
Організація і функціонування фінансів господарських комерційних підприємств базується на засадах повної самостійності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику, розмежування фінансових ресурсів на власні і залучені та формування фінансових резервів.
Повна самостійність означає вільний вибір підприємницької діяльності, самостійне формування програми діяльності, вільний вибір постачальників і споживачів продукції, залучення фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, встановлення цін на продукцію (вироби, послуги) відповідно до чинного законодавства, вільне наймання працівників та вільне розпорядження прибутком, який залишається після сплати податків, обов'язкових платежів і зборів, що передбачені законом.
Господарська незалежність дає можливість самостійно приймати рішення з виробничої і фінансової діяльності. Водночас така самостійність не означає відсутності будь-якої регламентації у правах економічної поведінки. Ці правила законодавчо закріплені у відповідних законодавчих і нормативних актах. Тому самостійність суб'єктів господарювання є лише відносною, тобто вони мають право приймати економічні рішення лише в межах чинного законодавства. Юридична самостійність проявляється у наданні прав юридичній особі, яка має свою адресу, рахунки в банках та самостійний баланс. Господарська і фінансова самостійності дають можливість встановити залежність між зусиллями підприємства та його фінансовими можливостями.
Комерційні господарські підприємства можуть здійснювати будь-яку, крім забороненої законом, підприємницьку діяльність. При цьому держава гарантує усім підприємствам незалежно від обраних ними організаційних форм рівні права та можливості для залучення і використання фінансових, матеріально-технічних, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Держава також гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав суб'єктів підприємницької діяльності. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у таких підприємств необоротних і оборотних активів допускається лише на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством.
З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємницької діяльності, органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, надають земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності, сприяють в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів, здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури, стимулюють модернізацію технологій, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції тощо.
Комерційний розрахунок та власний комерційний ризик як метод ведення господарської діяльності підприємств передбачає необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з їх діяльністю за рахунок власних доходів від реалізації продукції (робіт, послуг) та отримання прибутку. При банкрутстві комерційних господарських підприємств держава не несе відповідальності за їх зобов'язаннями. Комерційний розрахунок вважається раціональним і високоефективним методом ведення фінансової діяльності. Він спонукає керівників комерційних господарських підприємств до пошуків необхідних і найдешевших фінансових ресурсів, раціонального їх розміщення і використання, мінімізації витрат і максимізації доходів з метою отримання найбільшого прибутку.
Прибуток відіграє важливу оціночну роль у фінансово-господарській діяльності підприємства. По-перше, його отримання є метою підприємницької діяльності як позитивного оціночного показника комерційної діяльності. По-друге, у прибутку відображаються всі позитивні й негативні фактори, що характеризують рівень ефективності комерційної діяльності підприємства. По-третє, прибуток виступає основним джерелом формування фінансових ресурсів, необхідних для розширеного відтворення.
Результат фінансово-господарської діяльності у формі прибутку ділиться на дві частини. Одна з них акумулюється в бюджетах різних рівнів, а друга - залишається у розпорядженні підприємства як чистий прибуток. Встановлення пропорцій розподілу результатів комерційної діяльності має узгоджувати економічні інтереси суспільства та самостійні інтереси окремих підприємств.
Прибуток відіграє важливу стимулюючу роль. Він спрямовує діяльність підприємства на отримання найбільших доходів з найменшими витратами. Водночас функціонування ринкового механізму вимагає встановлення оптимального рівня рентабельності на власну продукцію. З одного боку, підприємство зацікавлене у найбільшому прибутку, а з іншого, це може спричинити підвищення цін на власну продукцію та призвести до зменшення обсягу реалізації і отримання меншого прибутку.
Комерційний розрахунок безпосередньо пов'язаний із самофінансуванням, за яким виявляється взаємозв'язок між розвитком підприємства та фінансовими результатами його діяльності. Останнє сприяє забезпеченню раціонального використання власних і залучених фінансових ресурсів. Результатом такого використання ресурсів має бути приріст прибутку.
Власний комерційний ризик виявляється у фінансовій відповідальності підприємств комерційної діяльності за результати своєї діяльності або бездіяльності. Отримані збитки покриваються за рахунок власних коштів. Якщо розмір збитків настільки підриває фінансову базу підприємства, що воно не може продовжувати свою комерційну діяльність, то приймається рішення про банкрутство. У разі визнання такого підприємства банкрутом виникає необхідність встановлення його фінансової відповідальності перед кредиторами. При цьому відповідно до чинного законодавства ліквідаційною комісією відкривається процедура із встановлення черговості відшкодування боргових зобов'язань.
Сутність комерційного розрахунку і власного комерційного ризику націлена на найефективнішу реалізацію власності на економічні фактори у формі отримання від них оптимального доходу. Такі відносини розвивають ініціативу і підприємливість, сприяють раціональному веденню фінансово-господарської діяльності підприємств комерційної діяльності.
Розмежування фінансових ресурсів на власні і залучені зумовлене особливостями виробництва і реалізації продукції в різних галузях діяльності. На підприємствах із сезонним характером виробництва та інших виробництвах, де обсяг виробництва характеризується коливаннями в окремі періоди року, економічно недоцільне повне покриття власними коштами виробничих запасів і незавершеного виробництва. Для повного забезпечення нормального кругообігу використовуються залучені кошти у формі банківського кредиту, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості тощо. Оптимальне співвідношення власних і залучених ресурсів дозволяє здійснювати виробництво і реалізацію продукції з найефективнішим використанням фінансових ресурсів в обороті підприємства.
Фінансові резерви являють собою певний обсяг фінансових ресурсів, які не мають конкретного цільового призначення. Вони використовуються для ліквідації труднощів, які можуть виникнути в процесі виробництва і реалізації продукції.
Організація фінансів комерційних господарських підприємств значною мірою залежить від їх організаційно-правової форми, встановленого порядку взаємовідносин з бюджетом і державними цільовими фондами, галузевих особливостей діяльності тощо.
Усі засади організації фінансів підприємств взаємопов'язані між собою і становлять єдине ціле. Недотримання будь-якого з них призводить до порушення управління фінансами комерційної господарської діяльності підприємства в цілому.
Організація фінансів відображає характер комерційної діяльності підприємства. Це зумовлюється такими факторами:
а) галузевими особливостями;
б) специфікою і характером виробничого процесу;
в) рівнем технічного забезпечення і технологічних процесів;
г) складом і структурою виробничих витрат;
д) природнокліматичними умовами виробництва.
Специфіка організації фінансів комерційної діяльності підприємств безпосередньо зумовлена характером формування фінансових ресурсів, розподілом прибутку, формуванням резервів, структурою і обсягом формування та використання виробничих запасів.
Некомерційна господарська діяльність підприємств спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Вона здійснюється переважно суб'єктами господарювання державного та комунального секторів економіки у галузях, що відповідно до Господарського Кодексу України забороняє підприємництво. До некомерційних суб'єктів господарської діяльності належать органи державної влади України, установи та організації, створені органами державної влади та органами місцевого самоврядування, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, благодійні фонди і організації, громадські організації, створені з метою виконання екологічної, оздоровчої та іншої діяльності, творчі спілки, пенсійні фонди, зареєстровані релігійні організації та інші установи і організації, діяльність яких не передбачає отримання прибутку.
Для підприємств некомерційної господарської діяльності характерним є господарська і юридична відособленість, самоокупність та фінансова відповідальність. Господарська і юридична відособленість
ґрунтується на праві володіння, користування і розпорядження майном. Вона цілком достатня для самостійного ведення фінансової діяльності. Водночас вона має відповідні обмеження. По-перше, з боку засновників, які визначають спрямування обраної діяльності, і, по-друге, з боку держави, яка може регламентувати рівень витрат. Останнє зумовлене тим, що для суспільства важливим є не лише встановлення самоокупності, а й рівня витрат, за яких повинна забезпечуватися доступність користування цими благами чи послугами для усіх прошарків населення.
Если вам понравился пост, вы можете оставить комментарий или подписаться на RSS и получать каждый новый пост из этого блога.
Комментарии
Еще никто не комментировал.
Оставьте комментарий