Фінансова політика і фінансовий механізм підприємств
Головною метою розробки фінансової політики підприємства є створення раціональної системи управління фінансовими ресурсами, здатної забезпечити стратегічні і тактичні завдання його діяльності. Визначення мети має індивідуальний зміст для кожного підприємства. Вона може виражатися у досягненні фінансової стійкості і платоспроможності, рентабельності активів і вкладеного капіталу тощо. Застосування фінансового, податкового і управлінського обліку та аналізу фінансово-господарської діяльності спрямовує управління на досягнення визначеної мети.
Сучасна фінансова діяльність багатьох підприємств здебільшого характеризується оперативною формою управління фінансовими ресурсами. Управлінські рішення відображають реакцію на поточні проблеми фінансово-господарської діяльності. Така форма управління фінансами не відповідає інтересам підприємства та його інвесторам і партнерам. Сучасні умови господарювання вимагають переходу до управління фінансовими ресурсами на базі розробленої стратегічної мети відповідно до ринкових умов та пошук шляхів досягнення поставленої мети у межах прийнятої фінансової політики.
Фінансова політика підприємства являє собою цілеспрямоване застосування фінансів для вирішення довготермінових цілей та короткотермінових завдань, визначених статутними вимогами. В умовах нестабільного економічного середовища, непередбачуваної податкової грошово-кредитної політики держави багато підприємств вимушені турбуватися про своє виживання. Це відображається в розв'язанні поточних фінансових проблем у формі реакції на невизначені макроеко-номічні дії владних структур. Така політика в управлінні фінансами породжує окремі протиріччя між інтересами суб'єктів господарювання і фіскальними інтересами держави. Зміст фінансової політики виражається у вирішенні таких завдань:
а) розробка оптимальної концепції управління фінансовими ре
сурсами, яка дозволяє забезпечити узгодження оптимального обсягу їх
надходжень з одночасним захистом підприємницького ризику;
б) визначення основних напрямів використання фінансових ре
сурсів на поточний період та на перспективу. При цьому необхідно
враховувати перспективи розвитку виробничої і комерційної діяльнос
ті та стан макроекономічної кон'юнктури (оподаткування, облікова
ставка банківського відсотка, норми амортизаційних відрахувань на
основні засоби тощо);
в) фінансово-економічна діяльність суб'єктів господарювання,
спрямована на досягнення поставленої мети з врахуванням реальних по
казників за даними фінансового аналізу, внутрішньогосподарського конт
ролю, оцінки реальних інвестиційних проектів та інших показників.
Розробка ефективної системи управління фінансами пов'язана з розв'язанням проблем гармонізації інтересів власників підприємства і управлінського персоналу та інтересами працівників, узгодження інтересів підприємства з інтересами суспільства тощо. Розв'язання цих та інших проблем вимагає достатнього обсягу фінансових ресурсів для розширення виробництва і збереження високої платоспроможності. Тому, виходячи з тривалості періоду і характеру вирішення завдань, фінансову політику поділяють на фінансову стратегію і фінансову тактику.
Фінансова стратегія - довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу (більше одного року), який передбачає вирішення великомасштабних завдань розвитку підприємства. У процесі її розробки прогнозують такі тенденції розвитку підприємства:
а) ріст обсягів виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг);
б) відношення до конкурентної боротьби (наслідування лідера,
завоювання лідерства), що відображається показниками рентабельнос
ті капіталу і реалізації;
в) зміцнення фінансового стану, уникнення банкрутства і вели
ких фінансових втрат;
г) максимізація вартості (цінності) суб'єкта господарювання.
З позиції стратегії фінансової політики підприємства формуються конкретні цілі і завдання виробничої і фінансової діяльності та приймаються оперативні управлінські рішення.
Розробка фінансової стратегії включає такі найважливіші напрями:
а) розробка облікової, кредитної, цінової, дивідендної, інвести
ційної і податкової політики;
б) управління основним і оборотним капіталом та кредиторсь
кою заборгованістю;
в) управління витратами, доходами і прибутком.
На результати діяльності суб'єкта господарювання безпосередньо впливають зовнішні фактори: кон'юнктура ринку, податкова, бюджетна, грошово-кредитна політика держави. Тому вибір стратегії підприємства не може гарантувати отримання прогнозованого ефекту.
Складовою фінансової стратегії є перспективне фінансове планування, орієнтація на досягнення основних параметрів діяльності: обсягу і собівартості реалізації, прибутку і рентабельності, фінансової стійкості і платоспроможності.
На вирішення локальних завдань конкретного етапу розвитку підприємства шляхом своєчасної зміни способів організації фінансових зв'язків, перерозподілу фінансових ресурсів між видами витрат і структурними підрозділами спрямована фінансова тактика. За відносної стабільності фінансової стратегії досягнення поставленої мети фінансова тактика повинна відрізнятися гнучкістю, що зумовлюється змінами ринкової кон'юнктури. Стратегія і тактика фінансової політики тісно взаємопов'язані. Правильний вибір стратегії створює сприятливі можливості для вирішення тактичних завдань.
Якщо одним з пріоритетних завдань стратегічного управління фінансовими ресурсами є забезпечення платоспроможності, то головним завданням оперативного управління фінансами підприємства є забезпечення його ліквідності. Тактичні рішення мають доповнювати і конкретизувати стратегічні. Водночас між ними повинна зберігатися фінансова рівновага. Збереження належної платоспроможності і високої ліквідності забезпечується ефективністю управління його грошовими потоками (надходженням і використанням грошових коштів). Тому плануванню і контролю за грошовими потоками на підприємстві належить пріоритетне значення.
Визначальною метою вибору фінансової тактики є визначення оптимального обсягу оборотних активів і джерел (власних, позикових, залучених) їх фінансування. За рахунок цих джерел фінансується поточна діяльність підприємства.
Реалізація фінансової політики забезпечується використанням фінансового механізму підприємства.
Фінансовий механізм підприємства являє собою систему економічних заходів (методів, інструментів і важелів), що функціонують в межах нормативно-правової регламентації, спрямованих на забезпечення обслуговування фінансовими ресурсами операційної, фінансової, інноваційної й інших видів діяльності, передбачених власною фінансовою політикою. Фінансовий механізм підприємства включає визначену фінансовою політикою взаємодію фінансових методів (фінансове
планування, ціноутворення, інвестування, фінансування, страхування, кредитування, стимулювання і контроль), фінансових інструментів (перспективне, поточне і оперативне фінансове планування, види цін, фінансові ресурси, грошовий капітал, ревізія, фінансові стимули, фінансові санкції тощо) та фінансових важелів, які конкретизують дію функціонування фінансового інструменту у фінансовому механізмі (баланс доходів і витрат, бізнес-план, цінові знижки і цінові надбавки, прибуток, внутрішній аудит, кредит, векселі, норми прискореної амортизації, страхові тарифи, норми штрафних санкцій, ліцензування, атестація, акредитація тощо) в межах нормативно-правового регламентування
Особлива роль у фінансовому механізмі підприємств належить ціноутворенню як фінансовому методу, що служить одним із визначальних засобів впливу на процес виробництва, реалізації і споживання продукції. Застосовуючи певні види цін і методи ціноутворення в якості фінансових інструментів та запроваджуючи певні знижки або надбавки до цін в якості фінансового важеля, підприємства можуть активно впливати на реалізацію власної фінансової політики, безпосередньо змінювати обсяг збуту і використання (споживання) певних товарів. Ціна у фінансовому механізмі функціонує не лише в якості окремого елемента, вона більшою чи меншою мірою пов'язана з функціонуванням кожної складової цього механізму. Тому ціні належить особлива роль у системі фінансового механізму в цілому. Фінансовий механізм підприємства концентрує певні вимоги щодо функціонування ціни у процесі відтворення. Вони включають:
а) встановлення цін на товари на такому рівні, щоб забезпечити
реалізацію запланованого обсягу продукції у визначений термін;
б) отримання прибутку, передбаченого ціновою політикою під
приємства.
Забезпечення реалізації вимог щодо встановлення економічно обґрунтованого рівня цін на товари сприяє виконанню фінансами своїх функцій, зумовлює необхідність оптимального поєднання стабільності, динамічності і стійкості вартісних економічних інструментів і, в першу чергу, фінансів та цін.
Если вам понравился пост, вы можете оставить комментарий или подписаться на RSS и получать каждый новый пост из этого блога.
Комментарии
Еще никто не комментировал.
Оставьте комментарий