Система цін на товари (роботи, послуги) та їх вплив на обсяг прибутку підприємств
Залежно від характеру державного впливу та рівня урегульова-ності всі ціни, які функціонують в нашій країні законом України від 3 грудня 1990 р. №507-ХІІ „Про ціни і ціноутворення" поділяються на вільні (договірні), регульовані й фіксовані.
Вільні ціни на товари та послуги формуються під безпосереднім впливом попиту та пропозиції, що складаються на регіональному ринку. Вільними цінами є ціни попиту, ціни пропозиції та ціни виробництва. Ціни попиту - це ціни, що складаються на ринку покупця. Ціни пропозиції - мінімальні ціни, за якими продавець готовий запропонувати на ринку певну кількість товару. Вони подаються в оферті без знижок. Ціна виробництва - ціна, що складається з витрат виробника та середнього прибутку на авансований капітал. Ціни на товари, за якими здійснюється купівля-продаж на засадах взаємодії елементів ринкового механізму вважаються ринковими.
Регулюючий вплив державних органів на рівень ринкових цін може відбуватися прямо (застосування фіксованих цін, встановлення граничних рівнів цін, введення граничних розмірів торговельно-збутових надбавок, заморожування цін тощо) та опосередковано (диференціація ставок товарних податків, пільгове оподаткування та кредитування, запровадження граничних нормативів рентабельності тощо).
Регульовані та фіксовані ціни встановлюються відповідними державними органами на певні товари. Вони також формуються під впливом співвідношення елементів ринкового механізму, але на їх рі-
вень певним чином впливають державні органи - прямо обмежують їх зростання чи зниження. Такі ціни встановлюються на окремі види товарів та послуг: дорогоцінні метали як брухт; дорогоцінне каміння, яке закуповується у населення; тарифи на перевезення пасажирів і вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі; тарифи на теплову енергію (вугілля, вугільні брикети, паливо пічне, гас освітлювальний, торф паливний тощо), що відпускається населенню для побутових потреб. До таких цін належать також тарифи на водопостачання з водовідведенням та інші.
Регульовані та фіксовані ціни встановлюються на ресурси та послуги, що характеризуються високою соціальною значимістю або мають вирішальний вплив на загальний рівень та динаміку цін на товари.
Ринкова ціна являє собою грошовий показник виміру суспільного визнання затрат уречевленої праці на одиницю товару та задоволення потреб споживача за посередництвом обміну. Ринкова ціна одиниці товару визначається рівнем задоволення потреб для споживача і величиною уречевленої праці - для виробника.
Ринкова ціна являє собою відносно самостійну економічну категорію. В ній виділені дві принципові характеристики: по-перше, ринкова ціна являє собою економічний вимірник не тільки затрат праці, а й її результатів, які проявляються на ринку, по-друге, ринкова ціна відображає кількісну величину (витрати праці) та якісний бік товару (задоволення потреби) в момент суспільного визнання за посередництвом обміну в грошовій формі.
Як економічна категорія ціни виконують певні економічні функції. В них конкретизується суть ціни та її призначення. Найхарактернішими для ринкових цін економісти вважають виконання ними вимірювальної, стимулюючої, розподільної та регулюючої (балансування попиту і пропозиції) функцій.
Економічний зміст вимірювальної функції полягає в тому, що за допомогою цін фіксується вартість (цінність) або суспільна оцінка ресурсів, товарів та послуг. Вимірювальна функція вимагає від суб'єктів господарювання в процесі їх господарської діяльності виконувати належним чином такі основні облікові операції:
а) вимірювання витрат і результатів господарської діяльності;
б) порівнювання своїх індивідуальних витрат із суспільними ви
тратами;
в) порівнювання свого асортименту виробленої товарної проду
кції з потребами та перспективними напрямами задоволення спожив
чого попиту на ринку.
В умовах ринкової економіки вимірювальна функція не може обмежуватися визначенням витрат та цін, за якими виробник хоче продати свої товари. Ринкова ціна може істотно відхилятися не тільки від величини витрат виробництва, але і від рівня пропонованих ним цін під впливом таких чинників, як: попит, пропозиція, конкуренція, державне регулююче втручання в процес ціноутворення тощо. Лише на ринку ціна показує об'єктивний рівень задоволення конкретної потреби.
Водночас ціна являє собою особливий інформаційний носій, який застосовується для аналізу, прогнозування та управління розвитком суб'єктів господарювання. В остаточному підсумку ціна виступає засобом вимірювання результатів економічної діяльності суспільства і одним з найважливіших показників вибору оптимальних господарських вирішень.
Вимірювальна функція тісно пов'язана із стимулюючою, економічний зміст якої полягає в стимулюванні (стримуванні) процесу виробництва і споживання різних товарів. Ціна здійснює стимулюючий чи стримуючий вплив на виробництво і реалізацію через величину прибутку, який виявляється за результатами реалізації продукції.
У господарській діяльності ціна може сприяти збільшенню випуску продукції та її споживання або обмежувати це збільшення. Товаровиробників найбільшою мірою цікавить рівень цін, за якими вони реалізують свої товари і за якими вони купують фактори виробництва (природні ресурси, робочу силу, капітал). Від цього значною мірою залежить величина їхніх прибутків.
Сутність стимулюючої функції полягає в тому, що вона узгоджує протиріччя між вимогами ринку та фактичними витратами на виробництво і реалізацію виготовленої продукції. Адже відшкодування затрат на виробництво товарів здійснюється через ціни, за якими реалізуються товари. Тому витрати, що перевищують суспільно визнану величину за ринковим механізмом, не відшкодовуються, а менші від суспільно визнаної величини - компенсуються з надлишком. Саме ціна виступає економічним важелем, що забезпечує матеріальне стимулювання виробництва продукції з найбільшою величиною прибутку за мінімумом затрат. Водночас стимулюючий вплив цін на виробництво визначається не стільки загальною величиною чистого доходу в ціні товару, скільки встановленою системою його розподілу, від чого залежить величина чистого прибутку, тобто тієї її частини, яка залишається у розпорядженні суб'єктів господарювання.
Розподільна функція ціни пов'язана з відхиленням ціни від вартості (цінності) під впливом ринкових факторів. Ціна за такої функції служить важелем розподілу та перерозподілу національного доходу між галузями економіки, фондами нагромадження та споживання, між державним та іншими секторами економіки, між різними формами власності та суб'єктами господарювання.
Розподільна функція ціни проявляється також у процесі мобілізації частини чистого доходу суб'єктів господарювання у формі податків та обов'язкових відрахувань для задоволення загальнодержавних потреб. Зокрема, за допомогою цін у державному бюджеті країни концентруються кошти податку на додану вартість, акцизного збору та інших непрямих податків, платежів і обов'язкових відрахувань. За допомогою цієї функції вирішуються певні соціальні завдання суспільства (створюються та використовуються фонди соціального захисту, визначається величина пільг з окремих податків тощо).
У розподільчій функції ціна виступає як важіль перерозподілу доходів і нагромаджень між суб'єктами господарювання, сприяє перерозподілу частини чистого доходу населення. І, крім того, здійснює безпосередній вплив на формування попиту і пропозиції на ринку збуту.
Функція балансування попиту і пропозиції (регулююча функція) виражається в тому, що за допомогою цін здійснюється зв'язок між виробництвом і споживанням, споживчим попитом та ресурсозабезпе-ченою пропозицією на ринку. Ціна інформує про стан відповідності обсягу виробництва продукції суспільним потребам. Вона служить гнучким важелем узгодженості між попитом і пропозицією на ринку. Економічний зміст функції балансування попиту і пропозиції полягає в досягненні рівноваги за різних співвідношень між фактичним обсягом виробництва певних видів товарів і суспільними потребами в них. Тут йдеться про балансування двох видів співвідношень: перше - сум грошових доходів споживачів і суми цін товарної маси, які протистоять цим доходам, друге - між попитом на окремі товари та їх пропозицією.
За зовнішньою видимістю функцій ціни проглядається їх суперечливий характер. Але за своєю сутністю кожна функція лише конкретизує роль ціни та її вплив на розвиток суспільного виробництва. Так, при відхиленні фактичних обсягів виробництва певних товарів від їх суспільної потреби ціна теж відхиляється від вартості (цінності) товарів оберненою залежністю. Тому функція балансування попиту і пропозиції шляхом відхилення ціни від вартості не лише не суперечить вимірювальній функції, а доповнює і конкретизує її відповідно до ринкових умов.
Процес ринкового ціноутворення вимагає належного знання механізму дієвості кожної функції, передбачення наслідків різних варіантів їх впливу і знаходження тієї форми, тієї міри кожної функції і таке їх узгодження, яке забезпечить найкраще вирішення господарських завдань. Уміння знаходити в кожній конкретній ситуації ступінь взаємодії різних функцій - одна з найважливіших вимог наукової практики ціноутворення в ринкових умовах - зумовлює необхідність оптимального поєднання стабільності, динамічності і стійкості вартісних економічних інструментів і, в першу чергу, фінансів та цін.
Залежно від обсягу (партії) обслуговування у сфері обігу ціни поділяються на гуртові і роздрібні.
Гуртові ціни виробника включають повну собівартість реалізованої продукції і невиробничі операційні витрати, прибуток підприєм-ства-виробника та непрямі податки (акцизний збір з підакцизних товарів, податок на додану вартість і мито). Гуртова ціна торгівлі включає оптову ціну виробника та витрати і прибуток збутової організації. Вона також включає податок на додану вартість, визначений за діючою ставкою до величини поверх оптової ціни виробника.
Гуртовими вважаються ціни, за якими суб'єкти господарювання реалізують товари іншим суб'єктам господарювання, в т. ч. збутовим організаціям та фізичним особам, для подальшої реалізації здебільшого великими партіями (оптом). Окремим видом гуртових цін є закупівельні ціни, за якими здійснюється закупівля сільськогосподарських продуктів у сільськогосподарських підприємств, фермерів і населення для подальшої переробки. За такими цінами продукція закуповується, головним чином, державними органами для створення спеціальних фондів (зерно), а також недержавними підприємствами, здебільшого м'ясокомбінатами, цукровими заводами тощо. Закупівельні ціни є договірними. Вони встановлюються за згодою сторін.
До гуртових відносяться також ціни біржових торгів. Такі ціни формуються на базі біржових котирувань і відповідних надбавок або скидок з них. Їх рівень залежить від якості та відстані постачання товарів від місця придбання до місця відвантаження, які передбачені біржовим котируванням.
Роздрібні ціни - це ціни, за якими товари продаються в роздрібній торговій мережі індивідуальним або дрібнооптовим споживачам, переважно населенню. Товари з роздрібної торгової мережі вибувають із сфери обігу і споживаються в домашньому господарстві або виробництві. Роздрібна ціна включає оптову ціну, затрати і прибуток торгових організацій та непрямі податки за встановленими нормами.
Залежно від кількості ланок збуту, що беруть участь у просуванні товару від виробника до споживача та обкладання товару непрямими податками (податок на додану вартість, акцизний збір, мито), ціна може включати певну кількість складових. Водночас ці фактори не впливають у кожному конкретному випадку на підвищення чи зниження відпускних та роздрібних цін, оскільки їх рівень формується залежно від співвідношення попиту і пропозиції26. Вони безпосередньо впливають на структуру ціни. Наприклад, ринкова роздрібна ціна на певний вид окулярів коригувальних, що не обкладаються жодним непрямим податком становить 50,00 грн. Собівартість реалізації та непрямі операційні витрати - 40,00 грн. (80% ціни), прибуток -10,00 грн. (20% ціни). Якщо у збуті окулярів візьме участь посередник, якому для відшкодування збутових витрат та отримання прибутку необхідно 5,00 грн., то при незмінній ринковій ситуацій структура ціни становитиме: собівартість реалізації та непрямі операційні витрати - 80%, прибуток підприємства - виробника - 10% і витрати та прибуток посередника - 10%.
Ринкова ціна (Ц) має включати як мінімум два елементи: собівартість реалізованої продукції і непрямі операційні витрати (С) та прибуток підприємства (П). У цьому випадку ціна буде включати два елементи: Ц = С + П. Але більшість товарів включає податок на додану вартість (ПДВ) за діючою ставкою 20%. В цьому випадку ціна включа-
(С + 77)20
тиме три складові: Ц = С + П н+. Якщо товар обкладається і податком на додану вартість, і акцизним збором (АЗ), то ціна буде включати чотири елементи:
100
Формування ринкових цін на товари (роботи, послуги) являє собою комплексний підхід до оцінки внутрішніх (витрат на виробництво і реалізацію товарів, обсяг діяльності з найбільшим прибутком тощо) та зовнішніх (споживчий попит, цінова політика держави, конкуренція тощо) факторів. Водночас цінові вирішення підприємств неминуче зумовлені оцінкою витрат за умовами виробництва та виявленням економічної цінності товарів (робіт, послуг економічно обґрунтованих відпускних роздрібних цін необхідно застосовувати), зумовлених умовами їх споживання. Тому для встановлення такі методи і способи ціноутворення, які б у найбільшій мірі відображали інтереси всіх суб'єктів ринку: виробників (продавців), споживачів (покупців) та держави в особі уряду на основі нормативно-правового забезпечення.
Если вам понравился пост, вы можете оставить комментарий или подписаться на RSS и получать каждый новый пост из этого блога.
Комментарии
Еще никто не комментировал.
Оставьте комментарий